Куркума мелена
Куркума - трав'яниста рослина сімейства імбирних. Пряність - висушене яскраве жовто-помаранчове коріння. Куркума має слабо-пекучий смак і ледь вловимий аромат, близьким до імбирного. Куркума використовується і як пряність, і як харчовий барвник. Барвник куркуми (куркумін) розчиняється в жирах, тому успішно використовується для фарбування масла, маргарину, сирів, соусів, солодких напоїв, лікерів, хлібобулочних виробів. Куркума є неодмінним компонентом багатьох пряних сумішей і природним консервантом (збільшує терміни зберігання продуктів).
Вміст корисних речовин
Рослина містить крохмаль, дуже ароматне ефірне масло (1,5-5%) і барвник куркумін (0,6%, розчинний в жирах і спирті, не розчиняється у воді), а також про-фелландрен, цінгіберен (2,5%), борнеол, Сабіна, р-куркумін.
Застосування в кулінарії
У куркуми слабкий пряний, досить приємний, ледь вловимий аромат, близький до імбирного. Смак слабожгучій при помірному дозуванні. До їжі куркуму додають в дуже малих кількостях. Крім яскравого забарвлення, куркума надає продукту свіжість і збільшує термін зберігання. Куркума - відмінна приправа до омлетів, яєць, соусів, супів і овочевих салатів. Спеція куркума прекрасна в поєднанні з бараниною, яловичиною, куркою - в будь-яких гарячих стравах. Добре приправляти куркумою рибні страви і деякі морепродукти (краби, омари, устриці).
Походження
Як пряність куркума відома більше 2500 років. Спочатку її використовували тільки в країнах зростання - Індокитаї та Індії, а в кінці I століття її вперше ввезли до Стародавньої Греції Греки називали її жовтим імбиром Мері! 400 років після того, як вона з'явилася в Європі, про неї дізналися у Китаї і саме тут виростили кращі торгові сорти куркуми, надзвичайно рідкісні на світовому ринку і тому мають високу вартість. У Європі вона не отримала такого широкого поширення, як, наприклад, ваніль і гвоздика. Виняток - Англія, де до сих пір куркума входить до складу багатьох традиційних англійських страв. У XVI-XVII століттях в Західній Європі куркуму називали "terra merita", що означає "гідна земля". Тільки в середині XVIII століття вона отримала свою нинішню назву - куркума. А в Середній Азії її називають як і раніше - зарчава.
Медичне застосування
Добавка куркуми до їжі сприяє виробленню жовчі і шлункового соку, є засобом, що підвищує апетит. У народній медицині куркуму застосовували при захворюваннях печінки і жовчного міхура, нирок, а також як шлунковий засіб, що поліпшує травлення і підвищує апетит. Вживання куркуми в їжу корисно для шлунка, жовчного міхура і нирок. Вона регулює рівень холестерину в крові. Її п'ють на ніч з гарячим молоком, маслом, какао і медом. Для зміцнення волосся її втирають в голову разом з сандаловим маслом, при шкірних захворюваннях, порізах і саднах використовують як присипки. Здатна значно призупинити розвиток хвороби Альцгеймера, перешкоджає утворенню вузликів в судинах головного мозку, викликаного цим захворюванням. Сприяє підвищенню опірності організму різного роду інфекціям, виведенню токсинів з печінки, а також очищає кров, має сечогінну дію і відновлює сили.
